Думал раньше я - "ЧТО делать?" -
Самый важный есть вопрос.
Рисовал дорожки мелом
И ходил по ним всерьёз.
Не пересекал границы
И держался линий так,
Что готов был удавиться,
Если я ходил не так.
Продолжал я очень долго
Эту глупую игру,
Когда понял - всё без толку,
Я совсем не так живу.
Понял я: совсем не важно,
Что я делаю, дурак,
Снял с себя сию поклажу,
Взял поклажу: "Важно - КАК!"
И теперь уже стараюсь
Делать всё, зато любя,
Веселюсь я или маюсь
Теперь только для Тебя.
И заметил, стало проще
Жить, назло моим врагам,
Но набрали мои мощи
Плюс десяток килограмм.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
